Від катастрофи до несподіваної перемоги: сага про меринос і шовк
Автор: Fernando Santos
Я взявся зв'язати кардиган на день народження з абсолютно нової суміші. А отримав приголомшливе волокно, дім, повний пуху, і одну маленьку сумочку. Ось чесна версія.
План
Час від часу я випробовую нове волокно. Почасти щоб побачити, чи заслуговує воно на місце в магазині для майбутньої колекції, а почасти тому, що я раджу тобі суміші для покупки, а раджу лише те, що тримав у руках сам. Цього разу в мене був ідеальний привід: день народження моєї свекрухи наприкінці вересня. План — гарний кардиган із нової суміші сірого й білого мериносу з шовком. Сріблястий, м'який, із блиском, якого мій повсякденний Corriedale не дає. Якщо він поводитиметься добре, це було б гарне випробування для майбутньої зимової колекції.
Що було в коробці
Перше враження було справді захопливим. Волокна були чудові: яскраві, сріблясті, з тим м'яким блиском, який дає лише шовк. Я розклав гребінну стрічку на підлозі студії й якийсь час милувався нею, перш ніж узятися за спиці.
Де все розвалилося
Проблеми почалися, щойно я почав готувати її так, як заведено в Gigante — розділяти й розчісувати гребінну стрічку до тієї текстури, яка потрібна для об'ємного в'язання. Вона рвалася. Волокна майже зовсім не трималися купи. І тут, зізнаюся, я скоїв ще один злочин: такі тонкі волокна ніколи не призначалися для того, щоб їх розділяли й розводили. Така суміш створена для прядіння й валяння, і вона була б прекрасна в тоншому в'язанні спицями й гачком. Але об'ємне в'язання просить саме того, чого вона не може: триматися купи одним товстим, спокійним пасмом. Натомість вона розпадається в руках. Пасма піднімаються, розходяться й розлітаються на всі боки.
На вигляд — приголомшлива. В'язати — кошмар.
За годину мій дім був укритий пухом. Стіл, стільці, мій одяг, саме повітря. Усе. Я назвав це тим, чим воно й було: повною катастрофою — і відклав ідею.
Повертаю (майже все)
Нерозпаковані пакети відразу поїхали назад до постачальника. Але один кілограм уже був відкритий, тож став моїм. Замість того щоб викинути, я спробував його врятувати: повністю занурив у воду й дав висохнути — та сама ідея волого-теплової обробки, що допомагає готовому в'язанню влягтися. Сохло цілу вічність; на щастя, у Великій Британії саме була спека, тож чекати довелося не надто довго. І це наполовину спрацювало. Волокна заспокоїлися й стали слухнянішими; досі пухнасті, досі линяють, але з ними можна працювати, якщо ти терплячий і не проти потім пропилососити.
Сумочка, що вціліла
Тож врятований кілограм став сумочкою. Об'ємна міні-сумочка того сріблясто-сірого кольору, зв'язана туго, щоб волокна підтримували одне одного. Не вдаватиму, що вона бездоганна. Таких чітких петель, як дає меринос, тут не буде. Вона безладна, пухнаста, срібляста. І, можливо, саме такий вигляд когось і приваблює.
Оскільки це волокно тонке й щільне, мені вдалося розв'язати чимало конструкційних проблем, які виникають в об'ємному в'язанні, особливо щодо витримування ваги. Не зрозумій мене неправильно, наші сумки чудові. Але вони точно не для важких речей. І нова сумочка теж ні: з нею не підеш по тижневі покупки (гей, це ж не сумка для покупок), але невеликий ноутбук і кілька особистих речей вона спокійно витримає.
Тож я придумав новий ремінець: шнур i-cord, що тримає вагу через передню частину сумки, а не через боки. І це була чудова знахідка.
Я досі не знаю, що робити з прототипом. Можливо, подарую друзям. Але я дуже задоволений цією помилкою.
Лимон, лимонад, кайпірінья
Кажуть, із лимона завжди можна зробити лимонад. А я скажу, що з цього вийшла кайпірінья.
Ідея кардигана з мериносу й шовку відкладена, але не похована. Якщо колись знайду версію цієї суміші з кращим зчепленням, спробую знову до зими. А тим часом кардиган на день народження в'яжеться з вовни, яка слухається (є ціла історія про те, як готують нашу звичну вовну, і слухається вона саме завдяки тим пів годинам підготовки). А сумочка лишається в мене.
У цьому порятунку ховається й друга мораль: хоч би яким дивним і незвичним здавався твій проєкт дорогою, волого-теплова обробка перетворює волокна — і весь вигляд твого кардигана. Але це тема для наступного допису.
Далі буде…
Шукаєш вовну, яка слухається?
Кожне волокно в магазині — те, з яким я справді в'язав і яке підготовлене вручну за цим самим столом:
Читати далі
Як розділяти непрядену вовну для об'ємного в'язання: добре, погане й пух
Пів години ручної підготовки, завдяки яким наша звична вовна поводиться так, як ця суміш не захотіла.
Читати далі →
