Із журналу Gigante

Чи об'ємне в'язання — це справжнє в'язання?

Чесні відповіді

Автор: Fernando Santos · 6 хв читання

Пара гігантських дерев'яних спиць в'яже петлю з товстої різнокольорової вовни.

Поділитися

Ти бачив ці коментарі: тут гілка на форумі, там відповідь на YouTube. «Це не справжнє в'язання». «Це просто тренд для інстаграмних дівчаток». Я навіть бачив, як люди кривилися від об'ємних пледів, наче більша петля робить їх якимись «меншими». Читачка написала саме про це, тож ось моя чесна відповідь. Попереджаю: у мене з цього приводу є почуття.

Так. Це ті самі дві петлі.

Лицьова й виворітна лишаються лицьовою й виворітною, хоч ти в'яжеш на спицях 3mm, хоч на спицях завтовшки з держак мітли. Об'ємний кардиган так само набирають, в'яжуть, формують прибавками й убавками, а потім зшивають і завершують — точно як будь-який інший виріб. Спиці більші, а вовна товща. Ось і вся різниця. Ніхто не каже, що мурал — це не «справжній живопис», бо пензель великий.

Критика — вголос

Спершу віддам належне іншій стороні, бо тут є зерно правди, яке варто назвати: об'ємне в'язання справді швидше й пробачає більше. Менше петель, але більших, — тож спущену легко помітити й виправити, цілий кардиган можна зробити за вихідні, а новачок із першої спроби може отримати річ, яку можна носити. Тому, хто три місяці в'язав тонкий Fair Isle, може здатися, що це знецінює зусилля. Я розумію це відчуття. Але «легко навчитися» й «тренд, який гарно виходить на фото» — це не те саме, що «несправжнє», і об'ємний плед, який хтось задумав, зробив і любить, нічим не «менший».

Кому, на мою думку, насправді належить в'язання

Кожен, хто сідає, усе планує й поринає в клубок пряжі — зі спицями чи навіть лише пальцями, — мій герой. Крапка. Бо поглянь, що ти насправді робиш. Ти не лише створюєш те, чого раніше не існувало і що повністю твоє; ти медитуєш. Ти розв'язуєш тиху архітектурну головоломку, перетворюючи пласку ідею в голові на тривимірну річ, яку можна носити. Це не нижче ремесло. Це чудове ремесло.

Кожен, хто поринає в клубок пряжі — зі спицями чи навіть лише пальцями, — мій герой.

Чи має воно власні навички? Так, і досвід дуже допомагає.

Не вдаватиму, що тут нічого вчитися. Робота з непряденою гребінною стрічкою — окрема дисципліна. Вона майже не скручена, тож ковзає й розділяється, якщо маєш важку руку, і ти поступово її відчуваєш. Тримати рівний натяг на гігантських петлях складніше, ніж здається. Кінчики ховаєш голкою для валяння, бо вовна надто товста, щоб протягти її у вушко. Основи потрібні, а якщо приходиш із роками в'язання за плечима, світ твій.

Але всі десь починають, і в кожного своя історія з пряжею. Хтось знаходить свою душу в гачку, хтось у спицях, хтось і в тому, і в іншому. Способів так багато, і кожен вартий: континентальний і англійський, португальський, Fair Isle, бріош, ажур, коси, традиція об'ємного в'язання Cowichan — і це ще до в'язання на станку, руками чи пальцями. Жоден із них не «правильний». Кожен — просто те, що відгукнулося саме цій людині, і те, як вона вирішила вчитися.

Моя власна історія

Я починав із традиційного в'язання. У мене поганий зір, тож тонке, дрібне в'язання ніколи не було моїм світом; 9–12mm завжди були моїм ідеальним діапазоном. А потім я побачив об'ємне в'язання, і, чесно, мене це приголомшило. Наступного дня я вже нишпорив по всьому інтернету: вчився, вивчав, розбирався, як це працює. І всі ті роки звичайного в'язання (кардигани, светри, шарфи, шкарпетки й більше собачих светриків для друзів і родини, ніж я можу порахувати) дуже мені допомогли. Основи переносяться без змін. Процес той самий. Я досі обожнюю в'язати по-традиційному, але ніколи не назвав би собачий светрик «вищим в'язанням» лише тому, що зробив його на спицях 9mm. Ті самі руки, ті самі петлі, та сама радість.

А радість від об'ємного в'язання? Вибачте, але їй немає рівних.

Готова об'ємна річ має такий вигляд, наче в найкращий можливий спосіб вибухнула коробка веселок, і за це я радо стоятиму до останнього. Можеш погоджуватися зі мною чи ні; така домовленість, і вона чесна.

До чого я доходжу

Світ був би добрішим, якби більше з нас займалися своїми справами й дозволяли людям трохи розважитися — хоч вони в'яжуть на тонких спицях, хоч на спиці завтовшки з мітлу. Справжнє в'язання не визначається розміром спиць. Воно визначається тим, що ти сів, зробив петлі й створив щось, чим пишаєшся. Об'ємне рахується — щоразу.