В'язання пальцями чи на спицях для об'ємних речей
Автор: Fernando Santos
Це, мабуть, запитання, яке мені ставлять найчастіше — на Etsy й у повідомленнях, майже щодня: в'язати це пальцями чи на великих спицях? Моя чесна відповідь працює в обидва боки, і в ній є підводні камені, про які ніхто не попереджає.
Насамперед: роби те, що відгукується твоїй душі. Неправильної відповіді тут справді немає — є лише спосіб, який тобі справді сподобається і якого ти триматимешся. Але раз ти спитав як слід, ось усе, чого я навчився, роблячи і так, і так.
В'язання пальцями: легкий і радісний початок
В'язання пальцями — м'якший початок, без сумніву. Оскільки ти працюєш руками туди й назад, тобі ніколи не доведеться боротися з «виворітним боком», щоб в'язати виворітні петлі; усе — один дружній рух, що повторюється. Змінювати колір легко. Інтарсія (ті самі кольорові блоки) — теж легко, а це половина того, що робить кардиган Gigante кардиганом Gigante.
Дві речі, з якими все піде гладко:
- Тримай клубки вовни по порядку, поки в'яжеш, і переставляй їх, коли кольорові блоки просуваються. Трохи порядку ряд за рядом рятує від заплутаного гнізда згодом.
- Використовуй пальці як мірило: кожна петля має бути приблизно завширшки з два твої пальці. Ось і розмір петлі — і жодної спиці не треба.
- Хай кожна петля «цілує» попередню. Поки в'яжеш, тримай петлю, яку починаєш, щільно біля тієї, яку щойно завершив. Так утворюється чудовий ефект ланцюжка, і це дуже допомагає рівномірності, бо око стежить за охайним ланцюжком, а не чіпляється за кожен маленький зигзаг нерівного натягу.
Підводний камінь в'язання пальцями
Петлі, зв'язані пальцями, мають звичку виглядати нерівними, а ніщо так не відштовхує, як об'ємна річ, що має неохайний вигляд. Особливо якщо ти, як і я, трохи перфекціоніст, що помічає кожну криву петлю. Я розпускаю проєкти (розпускаю й починаю знову) частіше, ніж хотів би визнати, — лише тому, що петлі лежали не так.
Найкращий захист — просто зупинитися й поглянути. Так легко захопитися, тож перевіряй петлі щоряду, а в ідеалі — приблизно кожні п'ять петель. Якщо петлі були рівними й одна раптом почала бешкетувати, лови її зараз: в'яжеш поверх кривої петлі — і отримаєш ланцюгову реакцію кривих петель, і все через одну крихітну помилку, яку можна було виправити за секунду. Залишиш — і, як я, розпускатимеш усе. Спитай мене, звідки я знаю.
Трюк, у який я свято вірю, — тримати під рукою одну з великих прямих спиць 25mm (вони є на моїй сторінці спиць). Зв'язавши ряд пальцями, перекинь петлі на спицю, щоб вона тримала їх рівно й однаково, поки ти в'яжеш далі. Це трохи більше роботи, але вона окупається результатом, який справді має вигляд задуманого, а не випадкового.
В'язання на великих спицях: професійний результат
Якщо тобі потрібна рівномірність, перемагають спиці. Петлі вишиковуються рівно, мають фантастичний вигляд, а готова річ сприймається як зроблена як слід, професійно. Коли незнайомець зупиняє тебе на вулиці й питає, де ти взяв кардиган, зазвичай причина саме в цьому.
Тут усе вирішують дві звички:
- Стеж за натягом: давай кожній петлі додаткову слабину. Формуючи кожну, витягни її ще трошки. Саме це надає об'ємному в'язанню чудового повітряного, невимушеного вигляду й відчуття. Ніщо так не відштовхує, як петлі, стиснуті докупи, що тримаються з останніх сил.
- Використовуй кругові спиці, а не прямі. Я обожнюю прямі спиці, але кардиган, що росте, потребує місця. Тросик кругових спиць бере на себе вагу, дає деталі куди подітися, і петлі не зісковзнуть із кінця, поки ти відвернувся. (Прямі залиш для трюку з утриманням петель, про який ішлося вище.)
В'язання пальцями легше освоїти; спиці дають кращий результат. І те, і те дає справжній кардиган.
Підводний камінь спиць
Але — і це справжнє «але» — що більшим стає виріб, то він важчий і незграбніший. На половині корпусу ти тримаєш щось завбільшки з невелику країну, і перевертати це, щоб в'язати лицьовий і виворітний боки, стає справжнім тренуванням для рук. Правду кажучи, деякими вечорами в мене болять зап'ястя. А на рукавах спиці тобі не друзі: великі спиці й маленькі поверхні просто не ладнають.
Моя єдина справжня порада: куточок для в'язання
Якщо тільки можеш, облаштуй собі куточок для в'язання, хай навіть це буде просто звільнений кухонний стіл. Об'ємні речі набагато легше в'язати на рівній поверхні, бо вагу тримає поверхня, а не твої зап'ястя. Так, це прикро: в'язання й телевізор чудово поєднуються, а стіл це затишне поєднання порушує. Але поклади деталь на журнальний столик, бильце дивана, будь-що, що візьме на себе частину ваги, — і справді можна мати і те, і те.
Тож… що обрати?
Справді, тут немає правильного чи неправильного. Об'ємне в'язання інклюзивне, гарне й сміливе, і найкраща його версія — та, якою тобі буде зручно в'язати й на результат якої буде приємно дивитися. Зовсім новачок? Почни з пальців і без завищених очікувань. Хочеш той чіткий результат у стилі «я зробив це сам»? Бери спиці. Або роби, як я здебільшого: використовуй обидва — пальці для радості, спицю для охайності.
Якщо ти на самому початку, почни тут: Чи може новачок зв'язати об'ємний кардиган? З чого почати — чесно Це найлагідніший початок, який я знаю. А коли будеш готовий до великих спиць, мої — тут, зокрема прямі 25mm, якими я користуюся для трюку з утриманням петель.
Хоч як твої руки візьмуться до справи (пальцями, спицями чи щасливою сумішшю обох), обери те, що тобі до душі, — і зроби щось Gigante.
Читати далі
Чи може новачок зв'язати об'ємний кардиган? З чого почати — чесно
Великі петлі прощають помилки й в'яжуться швидко, тож з об'ємного в'язання найкраще починати.
Читати далі →
