Із журналу Gigante

Чому об'ємне в'язання закручується по краях?

Виправ моє в'язання

Автор: Fernando Santos · 5 хв читання

Макрознімок м'яких пастельних петель об'ємного в'язання лицьовою гладдю

Поділитися

Ти зв'язав кілька рядів, поклав роботу, щоб помилуватися… а краї тихенько скрутилися, як сувій. Перш ніж розпускати бодай одну петлю, зупинись. Ти нічого не зробив неправильно.

Це одне з найпоширеніших хвилювань, які я чую від тих, хто тільки починає в'язати, і відповідь заспокійлива: краї, що закручуються, — це нормально. Це не ознака спущеної петлі, не тих спиць чи особистої невдачі; так просто поводиться певний вид в'язання — сам по собі. Коли знаєш чому, це перестає виглядати вадою й починає виглядати фізикою.

Спершу добра новина: це не помилка

Більшість простого в'язання — гладка поверхня з V-подібних петель, яку називають лицьовою гладдю (кожна петля лицьова в рядах лицьового боку), — закручується по краях. Завжди закручувалася й завжди закручуватиметься. Навіть досвідчена в'язальниця з тридцятьма роками практики побачить, як свіжий зразок лицьовою гладдю скручується, щойно вона його покладе. Тож якщо в тебе відбувається те саме, вітаю: ти в чудовій компанії, а твій натяг, найімовірніше, цілком нормальний.

Закручування — не вада твого в'язання. Це полотно розповідає тобі, з чого воно зроблене.

То чому це стається?

Ось проста версія. Лицьова петля не пласка; це маленька петелька з переднім і заднім боком, і ці два боки тягнуть із різною силою. Гладкий бік хоче нахилитися в один бік, горбистий — в інший. Збери сотні таких крихітних напружень разом — і вся деталь піддається їм по краях, де ніщо не тримає її розкритою.

Верх і низ зазвичай закручуються до горбистого звороту; лівий і правий краї — до гладкого лицьового боку. Це полотно тихо намагається врівноважити себе. Середина роботи лишається рівною, бо петлі довкола тримають її; закручуються лише краї без опори. Тому більша деталь закручується пропорційно менше: у неї більше спокійного центру й відносно менше неспокійного краю.

Як цьому запобігти (чесні варіанти)

Чарівного трюку немає, але є кілька надійних рішень. Яке обрати, залежить від того, що ти робиш.

1. Зроби край, що за задумом лежить рівно

Для речей із відкритими краями (шарфів, ковдр, снудів, кухонних серветок) класична відповідь — обрамити роботу візерунком, що не закручується. Кілька петель платтяного в'язання (лицьові в кожному ряду) чи перлинного візерунка (лицьові й виворітні по черзі) по краю врівноважують ці суперницькі напруження, і полотно слухняно лежить рівно. Трьох-чотирьох петель з кожного боку зазвичай досить. Це не стільки обхідний шлях, скільки дизайнерське рішення, і до того ж гарне, бо охайний край робить простий шарф по-справжньому завершеним.

2. Зроби волого-теплову обробку

Волого-теплова обробка — тихий герой ручного в'язання, і саме цей крок початківці найчастіше пропускають. Ідеться лише про те, щоб легенько змочити готову деталь чи обробити її парою, обережно надати форми й дати висохнути рівно, — це розслабляє петлі й дає їм улягтися спокійніше. З товстою вовною я дію делікатно: легенько обдаю парою з праски, тримаючи її над полотном (ніколи не притискаючи сильно до петель), або роблю м'яку вологу обробку: зволожую деталь, поплескуванням надаю їй форми й залишаю сохнути на рівному рушнику. Не викручуй, не вішай. Висохнувши, товста вовна чудово тримає надану форму; це варте терпіння.

3. Хай працює вага

Саме це я люблю в роботі з великим. Тонке, легке в'язання майже нічим не заякорене, тож закручується із запалом. Об'ємне в'язання — навпаки: полотно таке ґрунтовне, що його власна чесна вага допомагає йому спадати й висіти рівно, особливо коли це вже цілий виріб, а не маленький вільний зразок. Гравітація стає твоєю помічницею. Важка об'ємна деталь просто має менше схильності закручуватися, ніж будь-коли могла б тоненька шкарпеткова пряжа.

А як щодо наших кардиганів?

Ось тут я хочу бути з тобою цілком чесним, бо є міф, який варто розвіяти. Багато схем борються із закручуванням за допомогою низу й манжет резинкою — того еластичного, рубчастого краю, який видно на більшості светрів. Наші об'ємні кардигани взагалі не мають резинки. Їх в'яжуть гладкою лицьовою гладдю згори донизу — навмисно, бо ця велика чиста петля і є весь образ.

То як же вони так гарно сидять без резинки на краю? Дві причини. Перша — те важке об'ємне полотно, про яке ми щойно говорили: його вага змушує кардиган рівно висіти, а не скручуватися. Друга — конструкція: кожен край — частина цілого виробу, його підтримують сусідні деталі й стабілізує делікатна волого-теплова обробка, а не залишено самотнім краєм зразка. У результаті він спадає так, як має, не вдаючи з себе того, чим не є. Якщо хочеш побачити, як усе складається, наш покроковий гід із в'язання об'ємного кардигана проводить через увесь процес.

Отже, краї — це інструмент для пласких речей (шарфа, ковдри, пледа), де край має бути видно сам по собі. У виробі ж тиху роботу натомість виконують вага й конструкція.

Не панікуй посеред проєкту

І наостанок заспокою: якщо ти на пів дорозі, а краї закручуються як скажені, втримайся від бажання почати спочатку. Закручування посеред проєкту майже нічого не каже про те, як поводитиметься готова річ; чимало в'язання має непокірний вигляд на спицях і вкладається в щось чудове після прання й волого-теплової обробки. Довірся процесу. А якщо ти в цьому зовсім новий, тобі може сподобатися допис про те, чи може зовсім новачок зв'язати об'ємний кардиган (спойлер: так, а великі петлі роблять його набагато поблажливішим, ніж здається).

Краї, що закручуються, — це просто в'язання, яке поводиться як в'язання. Тепер, коли ти знаєш чому, можеш вирішити, що з цим робити, — або, у половині випадків, просто дати вовні самій усе владнати.